Archive

Posts Tagged ‘твір’

Торжество безвілля

April 16th, 2009

Константин Родик, главный редактор - Торжество безвілля

Справа, мабуть, в алхімічній рецептурі поєднання цих складових. Мушкетік цілком вписується в концепцію просвітницької історичної прози (за визначенням Валерія Шевчука). Це - ілюстрація до підручника, майстрове розфарбовування чорно-білого віддзеркалення нон-фікшн.
Автор намагається уникнути щонайменшої модернізації історії, прагне до нездійсненного - побачити давноминулі події очима їх сучасника. Словом, класичний реалізм.
Перес-реверте ж абсолютно не піклується про історіографічну адекватність. Більш того, це акцентований погляд назад саме з сучасності. І цей погляд перш за все чіпляється за впізнанні нами, сьогоднішніми, реалії: корупція, доступ до тіла, спецназ, тероризм.
Доходить до того, що в розповіді про Іспанію XVI століття («Золото короля») романіст вживає слівця «бізнес» , «пікнік» , ідіоми ніби «всі яйця в одну корзину» і т.п. Комусь такі спеції, може, і не на смак, але у постмодернізму - своя кухня.
А що автор історико-авантюрних романів Перес-реверте постмодерніст, а отже і «містифікатор», у критики …

твір →

Схожі записи

Константин Родик, главный редактор , , , , , ,

Криптограма анекдота

April 15th, 2009

Константин Родик, главный редактор - Криптограма анекдота

- Богдан, 2005). Справедливо, хоч і розпливчато.
У монографії Тамари Гундорової про «віртуальний історичному колоніальному для поста нарратіве» В.Кожелянко мовиться конкретніше - «Фантастична стилістика взірця «Конотопської відьми» Квітки-Основ’яненко» (Післячорнобильська бібліотека. Український літературний модерну поста. - К.: Критика, 2005).
Тут погодитися важче. Стилістику Квітки-основьяненко краще позначити як етнографічну - до міфопоетічеськой традиції він відносився благоговійно, як Шліман до Троє Гомера. Можливість «штовханини» на цьому полі Квітке і в голову не приходила.
Зате один його сучасник, відкинувши всякий ієрархічний пієтет перед класикою і скориставшись саме «фантастичною стилістикою», написав твір, який тодішній читач зустрів по схемі, описаною Г.Блумом: «Коли ви вперше знайомитеся з канонічним твором, то переживаєте не здійснення ваших сподівань, а саме відчуття дивності, незвичності і настороженості».
Так, це про «Енеїду» Івана Котляревського. І так же - про «Дефіляде» Василя Кожелянко. Спадкоємність традиції тут ще очевидніша, якщо врахувати оцінку Котляревського в монографії Ніли Зборовськой. Вона зараховує цього канонічного …

твір →

Схожі записи

Константин Родик, главный редактор

Правила написання некомерційного романа

March 13th, 2009

Публікації в журналі - Правила написання некомерційного романа

Я довго роздумував, чи приймати запрошення пані Edit виступити на цій конференції. Моє відношення до творчості Уліцкой неоднозначно, а критикувати колегу по перу знаходячись в іншій країні не зовсім етично. Проте, якщо погодився, буду щирий.
Феномен Людмили Уліцкой незаперечний. Адже недаремно мосьє Gallimard видав в своєму видавництві у Франції її першу збірку розповідей раніше, ніж він був виданий в Росії. Адже недаремно Людмила Уліцкая є володарем безлічі літературних премій. Адже недаремно її твори перекладені двадцять п’ять мов, а по книзі “Казус Кукоцкого” вже початі зйомки фільму.
Які ж достоїнства текстів Уліцкой?
Перш за все вражає уміння письменника широкими мазаннями описати життя кожного героя своїх творів.
Багатий життєвий досвід автора, її спостережливість, чудове знання матеріалу, створюють відчуття того, що її герої дійсно жили там-то і там-то, а, можливо, до цих пір там живуть, відчуття, що з ними дійсно відбувалися ті події, про які пише автор, вони дійсно …

твір →

Схожі записи

Публікації в журналі

Рецензія на роман Марини і Сергія Дяченко Дика енергія Лана

February 22nd, 2009

Рецензії - Рецензія на роман Марини і Сергія Дяченко Дика енергія Лана

“Усереднена” оцінка рецензентки була б хіба смішною, якби не засвідчила стереотипи сприйняття творчості МСД; стереотипи, які до цих пір не дозволяють широкому читачеві адекватно сприймати самих значущих наших письменників останніх десяти років.
Дійсно, в яких одиницях вимірювати це “цікавіше, витонченіше, глибше”, а головне - відносно чого: відносно “Ведьміного століття”, “Печери”, “Страчуй″, “Долини совісті”, “Пандема”? Але ж навіть ці їх вершинні твори не порівнянні один з одним, тому що кожен роман МСД - немов ящик пандори, з якого кожного разу вилазять такі чудовиська колективної підсвідомості, що їх не можна ототожнювати з чимось до цих пір відомим.

Ну, так: кожен письменник все життя пише один твір. І Дяченко мають свій сталий набір опозицій: Жінка/Чоловік, Хаос/Порядок, Довіра/Міраж - і все це в божевільному сопротивлении “фашистоїдной концепції “здорового глузду” (по влучному виразу Дереша).
І в цьому сенсі рефлексія такого уважного читача Дяченко, яким був Сергій Набока, стосується кожної їх новинки: …

твір →

Схожі записи

Рецензії

, 0.516 seconds, 0.918 Mb905