Archive

Posts Tagged ‘проза’

Торжество безвілля

April 16th, 2009

Константин Родик, главный редактор - Торжество безвілля

А якщо зібрати все в купу - Перес-реверте нині набагато привабливіший.
Справа, мабуть, в алхімічній рецептурі поєднання цих складових. Мушкетік цілком вписується в концепцію просвітницької історичної прози (за визначенням Валерія Шевчука). Це - ілюстрація до підручника, майстрове розфарбовування чорно-білого віддзеркалення нон-фікшн.
Дешевая сантехника смесители для ванной в магазине http://www.btmarket.com.ua. Автор намагається уникнути щонайменшої модернізації історії, прагне до нездійсненного - побачити давноминулі події очима їх сучасника. Словом, класичний реалізм.
Перес-реверте ж абсолютно не піклується про історіографічну адекватність. Більш того, це акцентований погляд назад саме з сучасності. І цей погляд перш за все чіпляється за впізнанні нами, сьогоднішніми, реалії: корупція, доступ до тіла, спецназ, тероризм.
Доходить до того, що в розповіді про Іспанію XVI століття («Золото короля») романіст вживає слівця «бізнес» , «пікнік» , ідіоми ніби «всі яйця в одну корзину» і т.п. Комусь такі спеції, може, і не на смак, але у постмодернізму - своя кухня.
А що …

проза →

Схожі записи

Константин Родик, главный редактор , , , , , ,

Потренуватися на стільці

April 8th, 2009

Константин Родик, главный редактор - Потренуватися на стільці

Це тільки зовні просто - всередині механізм не простіший, ніж у годинника.
П’ять років тому ім’я Загребельного виглядало проблематично, з урахуванням масового попиту. З одного боку, його просто забули: при всіх мільйонних тиражах радянської епохи в перші десятиліття незалежності Загребельний виходив, м’яко кажучи, епізодично. З іншої - читач завжди хоче нового слова.
Тому масовий висновок на ринок видавець угадав до написання Павлом Архиповичем цілком злободенного романа «Юлія».
Виданий він був в серії «Література», де у той час вже фігурували твори Покальчука і Ульяненко, тобто «Юлію» позиціонували як актуальну літературу. Роман цілком виправдав аванс, а його автор з’явився якимсь реставратором українського міфу. Того, в недосяжному центрі якого - Жінка. Як недосяжність мрії і в той же час - її, мрії, непереборне ваблення.
«Злітіся з жінкою - пізнати істину. Але істина можліва, тільки допоки є жінка. А коли немає жінки, то про які істини може буті мова?» …

проза →

Схожі записи

Константин Родик, главный редактор

, 0.522 seconds, 1.096 Mb384