Рецензія на роман Марини і Сергія Дяченко Дика енергія Лана
| Рецензія Костянтина Родіка на повість Кон »
Тобто порівнювати, скажімо, “кислі” і “холодні” прояви цього нашого життя - безглуздо. А метод МСД, модельний реалізм, саме і наполягає на експерименті з РАЗНИМІ жізненно- психологічними колізіями і тим самим робить неможливими коректні порівняння. Тому “Дика енергія” - просто чергове ІНШИЙ твір Дяченко.
Все це справедливо щодо романів МСД, а ось їх мала проза, при всій її творчій закінченості, - це своєрідні ескізи і етюди (повісті) або записники (розповіді). Саме тут автори моделюють прикордонні стани, “зачищають” їх контакти, якими пізніше сюжети зчіплюються в романну логіку.
Точний прогноз погоди по Україні і містах світу. погода в тернополі
Так, тема “Дикої енергії” - синтетики/дикие (та ж опозиція Хаос/Порядок, тільки в соціологічному вимірюванні) з’явилася ще в повісті “Вовча сить” (2000 р.): “Нормальний стан для стада - ходити по пасовищу. Під поглядом пастуха, якщо це домашнє стадо. Під поглядом вовка, якщо це стадо здичавіло. Стадною твариною не потрібний, протипоказаний розум. Тому що носій розуму - самотній.
Тому що стадо обов′язково вступить в поєдинок з бажанням мислити” . Це було перше інтуїтивне наближення МСД до проблеми еліт.
Далі письменницька думка “калібрується”: опозиція Особа/Натовп у наш час видозмінюється тільки в міському казані.
У повісті “Підземний вітер” (2002 р.) возникают “вольні породження Міста” , прототипи “диких”, з центральним персонажем-детонатором - ефірною дівчиною посттінейджерського віку, яка вперше у Дяченко продемонструвала здатність противопоставляться “змащеному лопотанію безособовою людви” за допомогою зміненого стану свідомості - танцю.
Літературні експерименти з медитативною технікою стали на той час головними в нашому писанні. Героїня Поваляевой “Джанніс - це хаос, мішанина миттєвих швидкоплинних реакцій на все без виключення що оточує. Це було наслідком безпосереднього сприйняття” .
Tags: енергія, життя, марина, ритм, роман, сергій, твір
Рецензії
Схожі записи
- Торжество безвілля (16.04.2009)... А якщо зібрати все в купу - Перес-реверте нині набагато привабливіший. Справа, мабуть, в алхімічній рецептурі поєднання цих складових. Мушкетік цілком вписується в концепцію просвітницької історичної прози (за визначенням Валерія Шевчука). Це - ілюстрація до підручника, майстрове розфарбовування чорно-білого віддзеркалення нон-фікшн. Автор намагається уникнути щонайменшої модернізації історії, прагне до нездійсненного - побачити давноминулі ...
- Криптограма анекдота (15.04.2009)... Залишається зрозуміти, поряд з ким він в цьому каноні опинився. В своїй кандидатській монографії Ігор Бондарь-терещенко пише: «В.Кожелянко - це архетіпноє ретро» (Ostмодерн: геопоєтіка, психологія, влада. - Тернопіль: Навчальна книга. - Богдан, 2005). Справедливо, хоч і розпливчато. У монографії Тамари Гундорової про «віртуальний історичному колоніальному для поста нарратіве» В.Кожелянко мовиться конкретніше - «Фантастична стилістика взірця ...
- Правила написання некомерційного романа (13.03.2009)... Шановні пані та панове! Перш за все дозвольте подякувати пані Gilbert Edit за те, що вона організувала цю чудову конференцію, яка, дозволить угорському читачеві ближче познайомитися з творчістю Людмили Уліцкой, оголошеної кращим письменником Росії 2004 року. Я довго роздумував, чи приймати запрошення пані Edit виступити на цій конференції. Моє відношення ...
- Про механізми письменницької популярності (02.04.2009)... Втім, не аупом єдиним живе споживач. Насправді ж криза сучасної літератури викликана тим, що вона залишилася без читача, що перенасичився свого часу «роксоланамі» з «хроніками» що і зараз з'ясував, що жити йому цікавіше, ніж читати. Мистецтво постмодерна якраз і позначене тим, що естетична складена щоденного візуала надійно пересувається в сферу «живого» життя. Проте чи може ...
- Робота над помилками (10.04.2009)... «Що мені сказати людям? Що їм слід забути історії, які розповідалися для них раніше, і не боятися йти на ризик?» Немає, він залишився при своєму переконанні, що мріяти потрібно завжди і до кінця. Але ж мають рацію і латиняни: repeticio est mater studiorum. «Спробуй ще раз!» ...
