Правила написання некомерційного романа
« Чи учать нас уроки Саурона | Мефістофельськая пастка українофільства »
Залишимо гумор таким попсовим авторам як Ільф і Петров, Марк Твен, Люїс Керрол, Бернард Шоу, Джордж Мікиш, Євгеній Грішковец. А серйозному авторові навпаки, слід загнати читача в таку депресію, щоб він, закривши книгу, тут же поліз на дах і негайно зробив мужній вчинок з традицій пост-антічного миру.
7. Да-да, це найголовніше. У романі для вибраних читачів украй необхідно, щоб час від часу з дахів падали самовбивці! А ті, хто ще не впав, підлога книги обдумувала цю принадну перспективу, і до великого полегшення читача нарешті таки стрибнув. Цитата: “У пост-антічном світі, так коханому Павлом Олексійовичем, самогубство почиталося не гріхом, а мужнім кроком…
Цю спокусливу думку Павло Олексійович приміряв на себе”. І якщо академік Кукоцкий цю думку лише “приміряв″ на себе, то пані простіше з “Медєї” і “Шуріка” вішалися і стрибали з балконів не вдаючись до античних роздумів. Лясь - і баста.
Потрібно віддати належне авторові - самогубство героїв було описане так чарующе-романтічно - з баченнями, ангелами, відспівуванням в церкві (!!!), що я трохи сам піддався на вудку автора і не відправився за мотузком.
8. Ну і, нарешті, фінал. Некомерційному авторові не варто слідувати дешевим пріємчикам О’генрі, Джорджа Сименона, Харуки Муракамі і вражати читача несподіваною розв′язкою. Серйозному авторові краще всього закінчити твір так, щоб ті напівсонні читачі, які все ж таки доповзли до останніх сторінок, у жодному випадку не прокинулися.
Для цього на останніх сторінках романа (як в “Медєє”) слід ввести нових героїв, що не мають анінайменшого відношення до сюжету, і детально, починаючи від пра-прадіда, описати їх родовід.
Інший варіант. Щоб читач з криками прокинувся серед ночі і його “сльози текли відразу і від внутрішніх і від зовнішніх куточків очей″, у фіналі твору хто-небудь з персонажів, кого читач все ж таки полюбив, винен, ну, зрозуміло, повіситися або стрибнути з даху.
Tags: автор, герой, людмила, письменник, роман, твір, читач
Публікації в журналі
Схожі записи
- Родік Костянтин (06.03.2009)... Був головним редактором тижневика «Друг читача» (з 1992 р.) і в той же час (з 1993 р.) - головним редактором журналу «Книжник-ревю», з 1993 до 1999 року вів оглядові для літератури рубрики у ряді українських і російських періодичних видань, а також радіо- і телепередачі, присвячені літературі. Автор і ведучий телепрограми «Філобіблон» і телерубрики «Бібліоман» в програмі ...
- Люди боги і я (24.02.2009)... Останнім часом схожі проекти з'явилися і на російському ринку ("Світи Вовкодава" і ін.). Але цього разу нам пропонують щось дуже дивовижне... Коли харківський письменник Генрі Лайон Олді (відомий як Олег Ладиженській і Дмитро Громов) оголосив, що пише роман "Одіссей, син Лаерта", це оголошення поклонники сприйняли хоч і з ентузіазмом, але і з певними ...
- Млинці в унітазі (13.04.2009)... Ту саму, прізвище якої критик Ігор Бондарь-терещенко пише з малої букви, вважаючи, що ніякими промо- зусиллями затягнути це ім'я на полі літератури неможливо. Хитрий ІБТ, як завжди, стріляє від стегна (неначе мішень його абсолютно не цікавить), короткими чергами (щоб уразити відразу декілька цілей) і ще і забороненими кулями із зміщеним сердечником (щоб попадання ...
- Потренуватися на стільці (08.04.2009)... Навколишнє життя йшло своєю чергою. Картинку «звичайного» українського будмайданчика відтворювати не варто - ці апокаліптичні пейзажі добре відомі всім. Та і виникло все це бачення, коли задумався: чому наші видавці не помічають творчості старшої письменницької генерації? Все затоптано, завалено непотребом, покрито пилом навколо ажіотажного зведення нових «авторських» висоток. Як витончений-екзистенціальний виразився Жванецкий: ...
- Криптограма анекдота (15.04.2009)... Блум. Кожелянко, схоже, вдалося «проштовхнутися». Залишається зрозуміти, поряд з ким він в цьому каноні опинився. В своїй кандидатській монографії Ігор Бондарь-терещенко пише: «В.Кожелянко - це архетіпноє ретро» (Ostмодерн: геопоєтіка, психологія, влада. - Тернопіль: Навчальна книга. - Богдан, 2005). Справедливо, хоч і розпливчато. У монографії Тамари Гундорової про «віртуальний історичному колоніальному для поста нарратіве» В.Кожелянко мовиться конкретніше ...
