Мефістофельськая пастка українофільства
« Правила написання некомерційного романа | Відкритий лист до головного редактора журналу Книжник-review »
Інтерв′ю Галини РОДІНОЙ
для журналу “Книжник-Review”
Багато разів під час офіційних церемоній і в кулуарах Форуму видавців в Львові звучали захоплені вигуки і компліменти московських гостей в адресу української видавничої справи. Йшлося і про добре видані книги, і про цікаву літературу, про модний нині українофільстве, і навіть про бажану українську культурну експансію до Росії: “Хоч це і з області фантастики”.
Більшість слухачів цих текстів, сп’янілі успіхом, дарували ораторам “бурниє аплодісмєнти”. А мені чомусь подумалося про те, наскільки небезпечною буває ця російська любов. Російська людина може і задушити в пристрасних любовних обіймах предмет своєї любові. А з іншого боку - хто знає?! Поганий мир - завжди краще за хорошу війну.
Можливо, від цієї любові насправді народиться цивілізоване дитя взаєморозуміння? Можливо, інтелігенція України і Росії, об’єднавшись, спільно подолають культурне зубожіння своїх народів? Можливо, обмін інтелектуальною енергією відновить кров літературної творчості з обох боків? Тому я підійшла з питаннями до одного з гостей-українофілів.
Біографічна довідка:
Ігор СИД. Поет, есеїст, перекладач. Виконавчий директор Російський-африканської ділової ради.
Ініціатор Боспорського форуму сучасної культури в Криму, керівник Кримського геопоєтічеського клубу в Москві, в рамках якого провів близько 200 літературних і культурологічних акцій, зокрема (разом з ессєїсткой і перекладачкою Ганною Бражкиной) - перший російсько-український літературний фестиваль “Південний акцент” (1999), а також презентації творчості багатьох сучасних українських письменників.
Автор перекладів російською мовою (разом з А. Бражкиной) романа Ю. Андруховича “Перверзія, віршів Р. Петросаняк, З. Жадана.
Tags: жюрі, книга, москва, росія, справа, україна, форум
Публікації в журналі
Схожі записи
- Потренуватися на стільці (08.04.2009)... Навколишнє життя йшло своєю чергою. Картинку «звичайного» українського будмайданчика відтворювати не варто - ці апокаліптичні пейзажі добре відомі всім. Та і виникло все це бачення, коли задумався: чому наші видавці не помічають творчості старшої письменницької генерації? Все затоптано, завалено непотребом, покрито пилом навколо ажіотажного зведення нових «авторських» висоток. Як витончений-екзистенціальний виразився Жванецкий: ...
- 39 місце Красовіцкий Олександр (19.03.2009)... Проте він вмудряється їх знаходити: то реанімує забутого класика радянського періоду Павла Загребельного, то запалить нову зірку масової літератури Ладу Лузіну. Серед колег Красовіцкий з недавніх пір має репутацію успішного менеджера: експерти називають Фоліо найбільшим видавництвом України. Крім того, в той час, як книжковий ринок України окупований російською книгою, до 20% тиражів ...
- Позитивні виклики негативні підсумки (27.02.2009)... Бібліотечні фонди наповнюються хаотично. З року в рік бюджетні кошти на потребі культури урізуються. Більшість книг, що видаються в Україні, виходять в основному за рахунок авторів, їх спонсорів, а також зарубіжних програм «На бідність». Хоча книговидання, як відомо, - важливий чинник культури. Незабаром після традиційних підсумків «Книга року» за версією журналу «Книжник-ревю» ...
- Великий цеховий хід (06.04.2009)... Він знав, як треба. Оскільки опинився не ким-небудь, а режисером-постановником церемонії Сергієм Архипчуком. Говорять, він пропонував взагалі провести «Книгу року» на Сінному ринку. Але і в Опереті знайшов, де розгулятися. І понеслося. На сцену то виносили не ті дипломи, то виходили не ті люди, то не вдавалося дочекатися запрошених. Музиканти чомусь відмовлялися грати позначені ...
- Місце зустрічей торгів і суду (09.03.2009)... Оскільки навіть російськомовна книжка, видана на Україні, не в змозі конкурувати з аналогічною книгою російського виробництва, і в той же час російські книговидавці починають вкладати свої гроші... у україномовну продукцію! Ця абсурдна ситуація має просте пояснення: закон, регулюючий питання книговидання в Україні, - такий же невдалий жарт вітчизняних законотворців, як і більшість їх решти законопроектів. Висока вартість ...
