Home
>
Про журнал > Українська інтелектуальна періодика
Українська інтелектуальна періодика
« Місце зустрічей торгів і суду |
Журнал Книжник змінив зовнішність »
Крім того, «Столичні новини» з самого початку мисливського публікували ессєїстіку - як в «історико-культурологічному» ізводі (авторська колонка літературознавця Вадима Ськуратівського), так і власне літературну, привертаючи провідних українських письменників і публіцистів (Юрія Андруховича, Миколу Рябчука, Оксану Забужко, Сергия Жадана і ін.); з часом, проте, прояснення політичного кредо газети привело до того, що багато хто з цих авторів, настроєних вельми опозиційно, перестав з нею співробітничати.
Ще одне відносне помітне російськомовне видання - журнал, що зберігся з радянських часів, «Веселка» - тільки недавно обзавелося більш менш регулярним критичним відділом, а до того обходилося практично без якої-небудь аналітики і, не вважаючись «інтелектуальним виданням», публікувало майже виключно поезію, белетристику і мемуари.
духовки бош, гарантия.
Новітню історію власне україномовної інтелектуальної журналістики можна починати з перенесення до України в 1992 році редакції журналу «Сучасність» («Сучасність»; www.uvkr.org.ua/suchasnist) - головного публіцистичного для літератури видання діаспори, створеного в 1961 році помірним крилом Організації українських націоналістів, що відкололося.
Довгий час його редагував один з найбільш помітних діячів української еміграції (яка в даному випадку зовсім не те ж саме, що власне діаспора) - лінгвіст, літературознавець і критик, професор Колумбійського університету Юрій Шерех (Шевельов), що зробив винятковий вплив на декілька поколінь українських інтелектуалів, вимушених долати ідеологічну і методологічну спадщину неонароднічества, що запізнився, і інтегрального націоналізму.
Після переїзду до України співредактором «Сучасності» з боку «Краю» став відомий дисидент, літературознавець Іван Дзюба, а відділ літератури очолив критик і публіцист Микола Рябчук, який привніс з собою традиції ще позднесоветського літературного самвидаву.
Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Tags:
видання,
газета,
журнал,
поступ,
редактор,
україна,
час
Схожі записи
- У пошуках втрачених можливостей (24.03.2009)
...
Про те, що вітчизняний книговидавець поставлений в невигідні умови своїми ж законодавцями і чиновниками, які про поліграфію згадують лише в дні передвиборної кампанії, сказано і написано немало. У тому числі і автором цих заміток.
Правда, займаючись даною проблемою, я так і не зміг зрозуміти справжнього мотиву дій народних обранців, що приймають закони, які позбавляють державну скарбницю ...
- Правопісний fin de sieсle галуження як діагноз (02.03.2009)
...
Україна - мови: український - російський (польський, румунський); українська мова - численні правописи (у 1900-х роках доходило до того, що у деяких харківських видань були власні словники, власний правопис, що видавалися і розповсюджувалися серед підписчиків, немов маніфести, а поза цим в Західній Україні діяв інший правопис, наприклад, «Граматіка» С.Смаль-Стоцкого).
У 1920-і роки розвернулася широка дискусія, центром ...
- Прогноз книжкової погоды2005 (11.04.2009)
...
І так по кожному з 10-15 визнаних вітчизняних корифеїв. Масова частина цього асортименту обов'язково представлена в аеропортах і на вокзалах - статистика свідчить, що професійно сталий дорослий читач спілкується з класикою найчастіше саме в поїздках.
На західних ринках ця картинка склалася з безперервної культурної традиції. На пострадянських просторах читач пережив глибокий ціннісний шок, ...
- Потренуватися на стільці (08.04.2009)
... Цеглина і сантехніка з'являлися в поліетиленовій упаковці. Навколишнє життя йшло своєю чергою.
Картинку «звичайного» українського будмайданчика відтворювати не варто - ці апокаліптичні пейзажі добре відомі всім. Та і виникло все це бачення, коли задумався: чому наші видавці не помічають творчості старшої письменницької генерації? Все затоптано, завалено непотребом, покрито пилом навколо ажіотажного зведення ...
- Місце зустрічей торгів і суду (09.03.2009)
... .
у україномовну продукцію! Ця абсурдна ситуація має просте пояснення: закон, регулюючий питання книговидання в Україні, - такий же невдалий жарт вітчизняних законотворців, як і більшість їх решти законопроектів.
Висока вартість виробництва книжок в Україні зводить нанівець всі спроби книговидавців конкурувати з іноземною продукцією, не має значення - "ближнього" або "далекого зарубіжжя". В результаті у видавничій галузі ...
Про журнал