Невеликий відступ з приводу особливостей останнього. Революція, зі всіма її спецефектами і недоліками, відсутністю надій, що збулися, загострила питання національної ідентифікації українців.
Київська Русь →
Журнал КНИЖНИК-REVIEW - 2009 Лютий 26 →
Ніякі деталі приватного життя, на її думку, не повинні були ставати надбанням гласності.
Безстатева муза?
«Читаючи м’які і розслаблені або холодно-резонерствування твори українців-чоловіків і порівнюючи їх з бадьорими, сильними, сміливими і разом з тим такими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що цей хворий, слабка дівчина - чи не єдиний чоловік у всій Україні», - слова Івана Франко, стали, мабуть, першою реплікою, що поклала почало майбутнім спорам про уявної «бесполості» Лесі Українки..
У президента є секретаріат, який готує подібні заходи. Рік української книги був оголошений без якої-небудь підготовки, без залучення експертів, що говорить саме за себе. Нічого не було сплановано, а головне - не була поставлена мета, окрім казенного формулювання.
На мій погляд, коли такі речі проголошуються, то концентруються всі зусилля, енергія. Потрібно було акумулювати можливі засоби, створити за участю експертів програму вкладення цих грошей і усунути від їх розподілу Держкомтелерадіо, адже засоби потрібні в першу чергу для того, щоб запрацював книжковий бізнес.
Але як з’ясувалося, в указі президента і мові не було про якісь механізми регулювання ринку. Це було звичайний радянський захід для галочки, мов, ми шануємо книгу.
Насправді рік, проголошений Роком української книги, ознаменувався закриттям декількох книжкових магазинів в центрі Києва. Цього року перестав виходити журнал «Книжник-ревю» - єдине видання в країні, яке займалося оглядом і аналізом нової книжкової продукції (від підручників до книг молодих авторів).
засіб →
Журнал КНИЖНИК-REVIEW - засіб →
На стенді «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Ги» найбільший купівельний попит мала нова книга Роалда ДАЛА «Матільда» - продовження смішних пригод в сім’ї, де у дочки все більш виразно виявляються ознаки геніальності, а батьки за інерцією спілкуються з нею в рамках примітивного «здорового глузду».
Не менший розголос мала книга Мари ни і Сергія ДЯЧЕНКО «Ритуал» - небагато сумна (як все у Дяченко, по суті, екзистенціалістів) притча про нашу здатність розрізняти Добро і Зло і, звичайно, про непереборну енергію любові. Плюс ілюстрації Владислава Ерка, які перетворюють книгу на візуальне творіння мистецтва.
До всього іншого, «Ритуал» отримала спеціальна відзнака дитячого жюрі Форуму видавців.
Той же Ерко - оформлювач суперстильної серії «Книги, які здолалі година», де новинками є « Крихта Цахес» Э.Т.А. ГОФМАНА і «Тарас Бульба» Миколи ГОГОЛЯ (у хрестоматійних перекладах під редакцією Івана Малковіча). Адаптовані для дітей коментарі, примітки і життєписи.
Видавнича серія отримала спеціальну відзнаку Форуму …
форум →
Журнал КНИЖНИК-REVIEW - форум →
Адже вони не просто красиві або видовища - у них є особлива історія.
ТОП-10 замків України, які слід побачити («Українська правда», 2009)
1. Хотін і Кам’янець-подільський: найкіногенічніші
Цю зоряну пару конкурентам не наздогнати: дві твердині, що чудово збереглися, розташовані на відстані в 24 км. друг від дружки. Повідомлення між містами чудове: через Хотін йдуть всі автобуси і маршрути в чернівецькому напрямі.
Каменецкий замокнув масштабніший, зате хотінській отримав значно більше ролей в кіно (наприклад, Ла-рошель в «Трьох мушкетерах»).
2. Дубно: справжній тарасо-бульбовській
Замковий палац (XVIII ст.) прикрашає майже декоративна башта Беатка. З баштою пов′язана легенда. На початку березня 1577 року в замку готувалися до весілля племінниці власника міста князя Острожського, Беати. …
ТОП-10 замків України які варто побачити →
Журнал КНИЖНИК-REVIEW - 2009 Лютий →
І понеслося. На сцену то виносили не ті дипломи, то виходили не ті люди, то не вдавалося дочекатися запрошених. Музиканти чомусь відмовлялися грати позначені в програмі п’єси, в усякому разі тоді, коли ведучі їх оголошували. А виконували, до речі, не яку-небудь класику або попсу, а дуже сучасну музику Владимира Рунчака, Івана Тараненко і інших просунутих композиторів.
І хай недосвідчене вухо насилу уловлювало якісну відмінність деяких творів від п’єси для гітаристів, що починали, «Кроки по кладовищу» - зате можна було відчути себе естетом!
Макаров і Герасимьюк раз у раз віддалялися порадитися за лаштунки, після чого церемонія кожного разу приймала кардинально інший напрям. Врешті-решт ведучі махнули рукою на традиційну респектабельність акції, відверто віддавшись духу імпровізації і спонтанності. Чесне слово, я готова повірити, що все так і було задумано.
Знахідка режисера - як собачий гавкіт, під який вручали Гран-прі. Чом би і ні?
Великий цеховий хід →
Журнал КНИЖНИК-REVIEW - 2009 Квітень 06 →