Перес-реверте ж абсолютно не піклується про історіографічну адекватність. Більш того, це акцентований погляд назад саме з сучасності. І цей погляд перш за все чіпляється за впізнанні нами, сьогоднішніми, реалії: корупція, доступ до тіла, спецназ, тероризм.
віра →
Журнал КНИЖНИК-REVIEW - віра →
Навпаки - ми абсолютно свідомі того, наскільки важливий інститут літературного редагування, і не раз висловлювалися щодо цього в пресі, у тому числі і на колонках «Книжника-review».
Закономірно, що кожну адекватну правку в будь-якому нашому тексті ми схильні сприймати не інакше як з вдячністю.
пошана →
Журнал КНИЖНИК-REVIEW - пошана →
При цьому видавець відзначив “алогічність” магазинних націнок, які складають від 50 до 100 відсотків вартості видання. Тим часом, за його словами, альбом можна придбати і через мережу Інтернет - з безкоштовною доставкою по Києву.
Також на прес-конференції були представлені інші складові цього проекту - невеликі альбоми і набори листівок із зображенням Києва з неба, які, відзначили видавці, може собі дозволити придбати будь-яка людина. Мінімальна ціна цієї продукції - 20-30 грівень.
Як відзначив на прес-конференції головного редактора журналу “Книжник REVIEW” Костянтин РОДІК, в “Київському альбомі” вперше зібрані фотографії, які презентують незвичайний для звичайної людини погляд на місто - “горизонт, розгорнений по вертикалі”, або “отаку візуальну соціологію навколишнього середовища”.
У свою чергу, президент “Форуму видавців″ Олександра КОВАЛЬ відзначила, що на книжковому ярмарку в Лейпцігу альбом викликав величезний інтерес, зайнявши одну з центральних позицій заходу.
прес →
Журнал КНИЖНИК-REVIEW - прес →
На сцену то виносили не ті дипломи, то виходили не ті люди, то не вдавалося дочекатися запрошених. Музиканти чомусь відмовлялися грати позначені в програмі п’єси, в усякому разі тоді, коли ведучі їх оголошували. А виконували, до речі, не яку-небудь класику або попсу, а дуже сучасну музику Владимира Рунчака, Івана Тараненко і інших просунутих композиторів.
І хай недосвідчене вухо насилу уловлювало якісну відмінність деяких творів від п’єси для гітаристів, що починали, «Кроки по кладовищу» - зате можна було відчути себе естетом!
Макаров і Герасимьюк раз у раз віддалялися порадитися за лаштунки, після чого церемонія кожного разу приймала кардинально інший напрям. Врешті-решт ведучі махнули рукою на традиційну респектабельність акції, відверто віддавшись духу імпровізації і спонтанності. Чесне слово, я готова повірити, що все так і було задумано.
Знахідка режисера - як собачий гавкіт, під який вручали Гран-прі. Чом би і ні?
Я не іронізую, мені правда сподобалося. Та все ж в якийсь …
сцена →
Журнал КНИЖНИК-REVIEW - сцена →
Він знав, як треба. Оскільки опинився не ким-небудь, а режисером-постановником церемонії Сергієм Архипчуком. Говорять, він пропонував взагалі провести «Книгу року» на Сінному ринку.
Але і в Опереті знайшов, де розгулятися.
І понеслося. На сцену то виносили не ті дипломи, то виходили не ті люди, то не вдавалося дочекатися запрошених. Музиканти чомусь відмовлялися грати позначені в програмі п’єси, в усякому разі тоді, коли ведучі їх оголошували. А виконували, до речі, не яку-небудь класику або попсу, а дуже сучасну музику Владимира Рунчака, Івана Тараненко і інших просунутих композиторів.
І хай недосвідчене вухо насилу уловлювало якісну відмінність деяких творів від п’єси для гітаристів, що починали, «Кроки по кладовищу» - зате можна було відчути себе естетом!
Макаров і Герасимьюк раз у раз віддалялися порадитися за лаштунки, після чого церемонія кожного разу приймала кардинально інший напрям. Врешті-решт ведучі махнули рукою на традиційну респектабельність акції, відверто віддавшись духу імпровізації і спонтанності. Чесне слово, я готова …
акція →
Журнал КНИЖНИК-REVIEW - акція →
- Богдан, 2005). Справедливо, хоч і розпливчато.
У монографії Тамари Гундорової про «віртуальний історичному колоніальному для поста нарратіве» В.Кожелянко мовиться конкретніше - «Фантастична стилістика взірця «Конотопської відьми» Квітки-Основ’яненко» (Післячорнобильська бібліотека. Український літературний модерну поста. - К.: Критика, 2005).
Тут погодитися важче. Стилістику Квітки-основьяненко краще позначити як етнографічну - до міфопоетічеськой традиції він відносився благоговійно, як Шліман до Троє Гомера. Можливість «штовханини» на цьому полі Квітке і в голову не приходила.
Криптограма анекдота →
Журнал КНИЖНИК-REVIEW - 2009 Квітень 15 →