Торжество безвілля
« Криптограма анекдота |
Популярний іспанський белетрист Артуро Перес-реверте вперше з’явився нашому читачеві в російському перекладі чотири роки тому. Після тієї публікації (у журналі «Іноземна література») за справу взялося видавництво «Ексмо», широким рекламним жестом випустивши відразу декілька його романів.
Глянсові рецензенти заговорили про «тінь Дюма», що накрила читача (по нескладній алюзії на назву першого переведеного твору - «Клуб Дюма, або Тінь Рішельє»). Справу омодніванія Переса-реверте на російськомовному просторі довершили його серіальниє пригоди капітана Алатрісте, що виходять до цих пір.
Є спокуса пояснити моду на Переса-реверте загальновідомим вабленням широкого читача до історичної прози.
Але чому тоді фактично обійшли читацькою увагою останні романи Юрія Мушкетіка, які, як і перші твори іспанця, припали на рубіж 1990-х? І це при тому, що наш земляк демонструє помітно вищу літературну техніку в більшості видів романної програми. А якщо зібрати все в купу - Перес-реверте нині набагато привабливіший.
Справа, мабуть, в алхімічній рецептурі поєднання цих складових. Мушкетік цілком вписується в концепцію просвітницької історичної прози (за визначенням Валерія Шевчука). Це - ілюстрація до підручника, майстрове розфарбовування чорно-білого віддзеркалення нон-фікшн.
Автор намагається уникнути щонайменшої модернізації історії, прагне до нездійсненного - побачити давноминулі події очима їх сучасника. Словом, класичний реалізм.
Перес-реверте ж абсолютно не піклується про історіографічну адекватність. Більш того, це акцентований погляд назад саме з сучасності. І цей погляд перш за все чіпляється за впізнанні нами, сьогоднішніми, реалії: корупція, доступ до тіла, спецназ, тероризм.
Tags: історія, віра, проза, роман, справа, твір, читач
Константин Родик, главный редактор
Схожі записи
- Про механізми письменницької популярності (02.04.2009)... Натомість в НСПУ маємо тільки реанімацію «інвалідів творчості», на яку працює його адміністративний апарат. У АУП - суцільну пролонгацію функционерства, при цьому байдуже кого: головне для лідера асоціації не залишити після себе ненадрукованих членів своєї компанії. Тим часом суспільство все активніше прагне своїми силами визначити межу між літературою для заробітку і літературою ради творчості. Іноді ...
- Потренуватися на стільці (08.04.2009)... Навколишнє життя йшло своєю чергою. Картинку «звичайного» українського будмайданчика відтворювати не варто - ці апокаліптичні пейзажі добре відомі всім. Та і виникло все це бачення, коли задумався: чому наші видавці не помічають творчості старшої письменницької генерації? Все затоптано, завалено непотребом, покрито пилом навколо ажіотажного зведення нових «авторських» висоток. Як витончений-екзистенціальний виразився Жванецкий: ...
- Книга хоче в мережу (04.04.2009)... Звідси такий інтерес публіки до рейтингів. Навіть там, де вони складаються за допомогою голосування. Але відноситися до їх підсумків треба спокійно, пам'ятаючи про те, що в цьому випадку перше місце від другого або п'ятого відокремлюють не об'єми продажів, а всього лише випадок або звичайна суб'єктивність. Інша справа - аналіз головних претендентів на перемогу, номінантов, учасників ...
- Мефістофельськая пастка українофільства (14.03.2009)... Більшість слухачів цих текстів, сп'янілі успіхом, дарували ораторам "бурниє аплодісмєнти". А мені чомусь подумалося про те, наскільки небезпечною буває ця російська любов. Російська людина може і задушити в пристрасних любовних обіймах предмет своєї любові. А з іншого боку - хто знає?! Поганий мир - завжди краще за хорошу війну. Можливо, від цієї любові насправді народиться цивілізоване ...
- Критика PR Реклама (14.04.2009)... А оскільки імітувати синтез набагато легше, то і. маємо те, що маємо. Один з відомих в світі книжкових журналістів Марсель Райх-раніцкий багато роздумував на тему взаємин видавців і рецензентів. Він говорив: «Професія критика вимагає мужності». І це дійсно так, тому що критик насмілюється нагострити око на творчість вже сформованих і впливових ...
