Книга хоче в мережу
« Кожному політикові по книжці | Книга року міняє антураж »
Адже на номінацію висунуті книги Тараса Прохасько ”Порт Франківськ” і Юрія Андруховіча ”Діявол ховається в сирі”, які є збірками раніше надрукованих періодичних текстів. Це говорить про те, що українському характеру властиво спиратися на вже знайомі і перевірені речі».
Про це говорить і те, що іншими номінантамі стали письменники або достатньо відомі, або вже відмічені літературними преміями за минулий рік, наприклад, Сергій Жадан з «Капіталом» або одна з самих багатообіцяючих вітчизняних літературних дебютанток Таня Малярчук з книгою «Згорі вниз».
Якщо так продовжуватиметься і далі, через декілька років сучасна українська проза втратить свою головну конкурентну перевагу на вітчизняному ринку - готовність до постійного оновлення. Так, один з провідних українських видавців недавно сказав авторові цієї статті, що шукає нових письменників вже не так активно, як раніше.
Добротные надежные грузоперевозки одесса во все районы города, и его области.
Не тому, що не хоче, а через те, що на розкручування нових імен у нього просто не вистачить гроші. Майже те ж саме почув автор від видавця, що в першу чергу орієнтується на переклади.
На питання, що сьогодні вигідніше - купити права на видання в Україні переведеної книги іноземного письменника або знайти і виростити свого, вітчизняного, - видавець відповів: «З комерційної точки зору, звичайно, перше». І висунув ті ж аргументи: на розкручування з нуля свого автора необхідні дуже багато гроші.
До того ж це ще і серйозний ризик: хто знає, що у результаті вийде з дебютанта? Тому дешевше і надійніше видавати західних авторів, визнання яких на батьківщині вже дає якусь гарантію їх комерційної успішності в Україні.
Якщо найближчим часом ситуація не зміниться, то через декілька років положення справ в українській прозі нагадуватиме те, що зараз відбувається в українському театрі, де відсутність конкуренції дозволяє лідерам не особливо утрудняти себе пошуками нової мови і виразних засобів.
Tags: автор, видавець, експерт, книга, література, письменник, справа
Книжка Року
Схожі записи
- Потренуватися на стільці (08.04.2009)... Як витончений-екзистенціальний виразився Жванецкий: - Унітаз розхитали, гади! - Як розхитали? Чим? - З розмаху сідали, гади. - А як треба? - Обережно, любовно. Потренуватися на стільці. «Потренувалося на стільці» у нас хіба що харківське «Фоліо», перетворивши старі романи Загребельного на лонгселлери. ...
- Це був рік суцільних провалів (17.03.2009)... Рік української книги був оголошений без якої-небудь підготовки, без залучення експертів, що говорить саме за себе. Нічого не було сплановано, а головне - не була поставлена мета, окрім казенного формулювання. На мій погляд, коли такі речі проголошуються, то концентруються всі зусилля, енергія. Потрібно було акумулювати можливі засоби, створити за участю експертів програму вкладення ...
- Правила написання некомерційного романа (13.03.2009)... Я довго роздумував, чи приймати запрошення пані Edit виступити на цій конференції. Моє відношення до творчості Уліцкой неоднозначно, а критикувати колегу по перу знаходячись в іншій країні не зовсім етично. Проте, якщо погодився, буду щирий. Феномен Людмили Уліцкой незаперечний. Адже недаремно мосьє Gallimard видав в своєму видавництві у Франції її першу збірку ...
- Зрушення по промо (16.03.2009)... У Росії ситуація утешительней, чим в Україні, хоча книговидання там переживає не кращі часи. 60% книг, що продаються в нашій країні, віддруковано в друкарнях «північного сусіда», і лише 40% в українських. -Ничего дивовижного в цьому немає. У книговидання Росія вкладає більше грошей. У тому числі і в просування книг, піар, - говорить Костянтин ...
- День як моніторинг української дійсності (05.03.2009)... - Фактично, вона через фотографії і, звичайно, книги відкриває всім Україну Incognita. Ми тільки думаємо, що знаємо свою країну... Коли дивишся на запропоновані роботи, усвідомлюєш, що це - своєрідний моніторинг української дійсності. До речі, відчувається і теплота, з якою він проведений. А, отже, напрошується висновок, що «моніторілі» «свої», тобто патріоти». Вони ж, ...
