«На сьогодні я не можу повідомити точну цифру, тому що ще не розраховані витрати на рекламу», - призналася Галина Родіна.
За словами пана Родіка, рейтинг «Книга року» не має аналогів в ближньому зарубіжжі. Що стосується далекого зарубіжжя, то щось подібне в Германії робить журнал Der Spiegel. Головна відмінність «Книги року» від всіляких літературних премій і конкурсів в тому, що його організатори розглядають претендентів на перемогу без їх згоди.
Сварочные полуавтоматы - от производителя сварочного оборудования..
Експертами виступають відомі критики, редактори книжкових журналів, філософи, культурологи і інші гуманітарії. У критерій оцінки входить не тільки якість текстів, але і рівень того, що видало книги - її дизайн, зручність для читача, успішність на ринку. До речі, раніше організатори «Книги року» намагалися створювати рейтинг продажів.
Проте, зіткнувшись з тим, що деякі магазини дають спотворену інформацію, щоб стимулювати продажі неліквідних книг, улаштовувачі рейтингу відмовилися від цього принципу.Джерело: eizvestia.com
Книга року пішла від держави до спонсорів →
Книжка Року батьківщина, експерт, журнал, книга, організатор, переможець, рейтинг
Чом би і ні?
Я не іронізую, мені правда сподобалося. Та все ж в якийсь момент зловила себе на думці: мені (і, думаю, не тільки мені) хотілося б дочекатися від Всеукраїнської добродійної акції «Книга року» чогось більшого, ніж те, чим вона на сьогодні є. Того, що потенційно закладене в її ідеї, але ніяк не може реалізуватися. І критична маса нереалізованого з кожним роком наростає.
Книжка Року k-r.com.ua
Не стосуватимуся власне результатів рейтингу: про них детально написав в «ЗН» 9(537) від 12.03.05 сам Костянтин Родик, главред журналу «Книжник-review» і головний натхненник-організатор «Книги року».
І тим більше не збираюся їх оспорювати: протиставляти власну суб’єктивну думку колективному вердикту експертів, серед яких і письменники, і критики, і літературознавці, було б з мого боку як мінімум нескромно. Та і приводу цього року не дали: в усякому разі, в тому, що Гран-прі отримає саме біографія Василя Стуса, викладена Дмитром Стусом, не сумнівався, здається, ніхто.
Головний редактор видавництва «Факт» Леонід …
Великий цеховий хід →
Книжка Року
Не стало виключенням і нинішнє, вже восьме присудження цієї видавничої премії, що відбулося 24 лютого.
Слабкі аплодисменти публіки, що супроводжували оголошення лауреатів, відсутність радості серед самих видавців (на вручення дипломів все частіше стали виходити другі особи, дехто з переможців не був навіть присутній на церемонії).
Хоча привід для радості все-таки був - адже здавалося, що торішня «Книга року-2005», що далася організаторам нелюдськими зусиллями, стане останньої в історії видавничої нагороди, що претендувала на роль найпрестижнішою в країні.
Але Костянтину Родіку все ж таки вдалося знайти грошей на своє дітище (говорять, меценатом знову виступив Анатолій Толстоухов) - відновити видання журналу «Книжник-ревю», розрахуватися з боргами і провести рейтингову оцінку книг, запросивши для цього експертів.
На жаль, грошова ін’єкція не стала для премії порцією свіжій крові. Внутрішньо «Книга року» нітрохи не змінилася - всі ті ж номінації з «лірично-авторськими» назвами і не до кінця ясним сенсом, все той же безоглядний математізм в підрахунку балів під …
Книга року міняє антураж →
Книжка Року
Немає грошей - немає дебютантів
Перше враження від шорт-ліста номінації «Красне пісьменство» - передбаченість. З цим згоден і головний редактор «Книжник-Review» Констатін Родік: «Аналізуючи результати в номінації, я зробив висновок, що українці консервативні в своїх перевагах.
Адже на номінацію висунуті книги Тараса Прохасько ”Порт Франківськ” і Юрія Андруховіча ”Діявол ховається в сирі”, які є збірками раніше надрукованих періодичних текстів. Це говорить про те, що українському характеру властиво спиратися на вже знайомі і перевірені речі».
Про це говорить і те, що іншими номінантамі стали письменники або достатньо відомі, або вже відмічені літературними преміями за минулий рік, наприклад, Сергій Жадан з «Капіталом» або одна з самих багатообіцяючих вітчизняних літературних дебютанток Таня Малярчук з книгою «Згорі вниз».
Якщо так продовжуватиметься і далі, через декілька років сучасна українська проза втратить свою головну конкурентну перевагу на вітчизняному ринку - готовність до постійного оновлення. Так, один з провідних українських видавців недавно сказав …
Книга хоче в мережу →
Книжка Року
Безумовно, за минулі 7-8 років багато що змінилося на українському книжковому ринку в кращу сторону.
Якщо перший рейтинг “Книжка долі” складався, коли вітчизняне книговидання ледь-ледь зводило кінці з кінцями, то на сьогоднішній день і тиражі, і вибір на книжковій полиці країни значно збільшилися. Хоча, як сказав Олександр Афонін, президент Асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів України, “ніякої заслуги держави в тому, що існує український книжковий ринок, не немає.
На рівні уряду приймаються документи і ухвали, але незабаром слідує їх відміна без належного опрацьовування. І хоча кількість найменувань виросла, тиражі за 2006-ою знизилися в порівнянні з 2005 роком (3 млн. 800 тис. і 5 млн. відповідно)”. Відсутність державної підтримки не дуже засмутила директора рейтингу “Книжка долі” Галину Родіну.
Річ у тому, що, не дивлячись на гарантійні листи, з боку Мінкульта так і не поступили обіцяні гроші, і довелося знаходити інші джерела фінансування і робити все самостійно. Рейтинг, ініційований “Книжником-Review”, проводиться як альтернатива …
Кожному політикові по книжці →
Книжка Року
В ідеалі - кожна премія покликана визначити дорогу майбутнього розвитку літератури. Взагалі, ідеальна премія - це камертон, налаштований на подолання вищезазначеної межі: межі розсуються, сутінки розсіваються, в літературі з’являється перспектива.
Натомість скандальні відмови від премій або традиційні звинувачення жюрі в консерватизмі свідчать про те, що між суспільством, реальним літературним процесом і механізмом функціонування цих премій існують істотні розбіжності.
Одіозність акції «Книга року», що проводиться двухнедельником «Книжник-ревю» на чолі з Костем Родіком, із самого початку викликала крик заздрості двоюрідного люду. Мов, все це відвертий піар, відмивання грошей і симуляція літпроцесса.
Втім, навряд чи варто при цьому забувати, що в ситуації постмодерна «літературна справа» якраз і зводиться до моменту автопрезентації, і один і той же промоутер нинішнього книжкового драйву К.Родик, хоч би щось, але робить з «тілом тексту» - на відміну від національних адептів траурної мелодики в книговиданні.
У таких умовах гра авторськими іміджами (Цибулько, Ульяненко або Куркова) стає ключовим прийомом, воспрінімаясь …
Про механізми письменницької популярності →
Книжка Року
