« Коронація слова-2003 |
У пошуках втрачених можливостей »
Що ж робити? Треба доручити цю роботу фахівцям, експертам з числа практиків, видавцям, що працюють на російському ринку, треба «спантеличити» той же Держкомінформполітики, щоб він хоч би вивчив кодекс, яким регулюється життя книги в Росії (адже це не тільки один закон, але і купа підзаконних актів). Депутати цього зробити не можуть. Вони - не видавці.
Так, вони проголосують, так, їх можна переконати - на рівні гасел. Але, повторюю, тут потрібна робота аналітиків.
«В умовах, коли БІЛЬШ ПРИБУТКОВІ РИНКИ ВЖЕ ПОДІЛЕНІ, ЛЮДИ, У ЯКИХ Є ГРОШІ, ПОЧАЛИ ЗВЕРТАТИ УВАГУ НА МЕНШ ПРИБУТКОВІ ГАЛУЗІ»
- А який ваш прогноз щодо подальшого розвитку українського книжкового ринку?
Думка - Приблизно 85 відсотків наших видавців - це люди без ринкової перспективи k-r.com.ua
- Як мені здається, може врятувати ситуацію те, що в умовах, коли більш прибуткові ринки (наприклад, енергетичний) вже поділені, ті люди в Україні, у яких є гроші, почали звертати увагу на менш прибуткові сьогодні галузі. Зрозуміло, не хочеться віддавати росіянам все, якщо можна працювати самим.
Тому гроші і лобістські зусилля для створення відповідних законодавчих умов існування книжкової справи будуть - саме завдяки цьому розумінню. Книжковий ринок - це просто 10 відсотків прибули (так у всьому світі), але - це стабільний прибуток.
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВАКУУМ І ЯК З НИМ БОРОТИСЯ
- Формулювання «лобістські зусилля» нагадує цитату з одного прес-релізу, в якому саме це («лобістський тиск») названо метою проекту «Книжник-Ревю». А яким чином взагалі стала можливою поява такого видання? Адже попередні українські «книжкові» проекти довго не протрималися…
- Так, останній номер газети «Друг читача» вийшов ще в 1992 році. Пізніші видання - «Кніжкова тека», «Кніжковій кур’єр» та інші - масовими не стали. І саме цей інформаційний вакуум, як на мене, є однією з головних перешкод на шляху розвитку українського книговидання. Саме із-за нього вищезазначений лоточник не бере українську книгу.
Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Tags:
видавець,
газета,
книга,
література,
людина,
ринок,
україна
Схожі записи
- Позитивні виклики негативні підсумки (27.02.2009)
... Бо ні великих, ні великих, ні видатних досягнень побачити не вдається. Зате великі проблеми видно неозброєним оком. Вони - скрізь: у літературі, книговиданні, музичному мистецтві, театрі і кіно.
Орієнтуючись на європейські цінності, Україна, на відміну від Європи, продовжує приділяти питанням культури мінімальна увага. Три сотні книжкових магазинів в країні представляють «книготоргову мережу». ...
- Місце зустрічей торгів і суду (09.03.2009)
...
Оскільки навіть російськомовна книжка, видана на Україні, не в змозі конкурувати з аналогічною книгою російського виробництва, і в той же час російські книговидавці починають вкладати свої гроші...
у україномовну продукцію! Ця абсурдна ситуація має просте пояснення: закон, регулюючий питання книговидання в Україні, - такий же невдалий жарт вітчизняних законотворців, як і більшість їх решти законопроектів.
Висока вартість ...
- І дорослим і дітям (25.02.2009)
...
Нині близько сотні видавництв взяла участь в цьому одеському з'їзді, організатором якого є підприємство «Экспо-Юг-сервіс», керівником проекту - Лала Алеськерова, а генеральним спонсором - меценат Костянтин Клімашенко, засновник мережі «Кніжковій супермаркет» (м. Київ).
Книжковому ярмарку подали підтримку облдержадміністрація і міськрада, а творчо-змагальну програму забезпечили наукові співробітники Одеського літературного музею.
В перший же день публіці представили переможців ...
- Коронація слова-2003 (22.03.2009)
... З них лише 20 романів і 14 кіносценаріїв стали лауреатами.
Першу премію в жанрі романа отримав тернопольчанін Олександр Вільчинській, до речі, автор "Дня", за твір "Останній герой"; другу премію - харків'янка Ярослава Івченко, "Синдром придбаного імунітету"; третю - киянин Андрій Кокотюха, "Повзе змія".
Першою премією в жанрі кіносценарію нагородили Ярославу Горбач з міста Ржіщев Київській області ...
- Потренуватися на стільці (08.04.2009)
... Навколишнє життя йшло своєю чергою.
Картинку «звичайного» українського будмайданчика відтворювати не варто - ці апокаліптичні пейзажі добре відомі всім. Та і виникло все це бачення, коли задумався: чому наші видавці не помічають творчості старшої письменницької генерації? Все затоптано, завалено непотребом, покрито пилом навколо ажіотажного зведення нових «авторських» висоток.
Як витончений-екзистенціальний виразився Жванецкий:
...
Думка