Приблизно 85 відсотків наших видавців - це люди без ринкової перспективи
« Коронація слова-2003 | У пошуках втрачених можливостей »
Дружина сказала: «Все, досить тягнути, треба сідати і писати». Я вимушений був підкорятися, сісти і написати (робота над цією книгою продовжувалася десь місяців п’ять) Взагалі саме жінки завжди підштовхують чоловіків. Це тільки здається, що чоловіки самостійно досягають якихось висот.
Якщо «поскребти» славу кожного чоловіка, відразу побачиш, що поряд стояла жінка, що тільки завдяки тому, що вона була поряд, все стало можливим. Це - закон, з якого є дуже мало виключень (якщо є взагалі).
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЧИННИК
- У висновках до своєї книги ви відзначили, що сучасну кризу вітчизняного книговидання має три рівні: перший - галузевою, на якому слід негайно прийняти відповідні державні заходи по підтримці власного книжкового ринку; другий рівень - це занепад саме української книги (вихід з цього положення ви убачаєте в радикальному удосконаленні Закону про мови); третій рівень - суб’єктивний.
А який з цих чинників, на вашу думку, найбільш значущий?
- Звичайно, психологічний чинник - найголовніший, тому що якщо людина міняється (якщо він взагалі здатний змінитися), якщо він міняється убік «зроби себе сам», то він знаходитиме і шляхи впливу на ту саму державу, щоб змінилося законодавче поле.
На жаль, як на мене, приблизно 85 % наших видавців - це люди без ринкової перспективи. І якби державні інститути не підгодовували їх крадькома, вони змогли б протриматися декілька місяців, можливо, навіть декілька років. Але тільки від них відсунеться годівниця - все. Вони не зможуть продукувати ідеї, вони не зможуть ризикувати.
А видавців, які дійсно можуть працювати, у нас лише відсотків п’ятнадцять (притому, що всіх активних видавців у нас - всього біля 80).
- Але ж і ці п’ятнадцять відсотків звикли працювати «під гранти» (це - також свого роду годівниця)…
- Звичайно.
- І що буде, коли гранти закінчаться?
Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Tags: видавець, газета, книга, література, людина, ринок, україна
Думка
Схожі записи
- Боротьба з продавцями російських книг на українському ринку (21.03.2009)... І поки не існує механізму, що дозволяє боротися з такою ситуацією. Тим часом ринок для продажу книг вітчизняного виробника просто відсутній Українська книга свідомо виштовхується в резервації", - відзначив він. За його словами, в Україні до цих пір існує розуміння книговидання як ремесла, книгодрукування. Хоча йдеться про культурну індустрію і, як в будь-якому іншому бізнесі, ...
- Журнал Книжник змінив зовнішність (11.03.2009)... Сформований новий склад редакції, відділів збуту, маркетингу і продажу реклами. "Єдиний в Україні журнал про книги і книжковий ринок, розрахований на широкий круг читачів", - таку незаповнену нішу, за словами головного редактора "kr: КНИЖНИК-review" Костянтина Родика, займе журнал. Зокрема, журнал повинен зайняти незаповнену в Україні нішу якісної книжкової преси для широкої маси читачів. В ...
- Криза свідомості (12.04.2009)... Є декілька указів Президента країни щодо полегшення буття української книги, але вони потрапляють в інформаційно-технологічний вакуум і там, безголосі, вмирають. Павло Загребельний називає це «національною книжковою самодіяльністю». Коли такий вигляд має прибуткова у всьому світі економічна галузь, то це і насправді криза державної свідомості. На відкритті вересневого Московського книжкового ярмарку міністр ...
- Визначили кращі книжки минулого року (29.03.2009)... - Три книжки набрали однакову кількість голосів, - розповідає директор конкурсу Галина Родіна. - Проте на вищу нагороду жодна не тягне. Книжка Івана Дзюби ”З колодязя років” є збіркою його статей. Вона видавалася раніше. Мирослав Поповіч за своє дослідження ”Червоне сторіччя” вже отримав нагороду на Львівському книжковому форумі 2005-го. Дослідження про Івана Мазепу Ростислава ...
- Українська інтелектуальна періодика (10.03.2009)... (Цей недолік особливо впадає в очі, якщо порівнювати з «Заходом», але також і з Польщею, і навіть з Росією.) Огляд такої періодики зводиться буквально до двох-трьом назв. Тому, мабуть, має сенс використовувати м'якшу, хоч і незграбнішу формулу, до якої вже вдавався Антоніо Соусу Рібейро, оглядаючи в «НЗ» португальську періодику: «літературні журнали і журнали про культуру», - ...
