Красовіцкий робить ставку на російськомовну літературу, і саме за це йому дістається від національно-орієнтованих колег. Втім, видавець і не приховує, що головний принцип його роботи - не ідеї, а комерційний успіх. «Окрім цього, у нас тільки два принципові підходи: не друкувати порнографічну літературу і не лізти ні в яку політику», - говорить він.
Студентський проект
Будучи студентом четвертого курсу химфака Харківського державного університету, Красовіцкий з декількома товаришами вирішив спробувати себе в бізнесі - зайнятися розповсюдженням книг. З часом з’явилися оборотні кошти, і тоді виникла ідея власного видавництва. Ще рік знадобився на те, щоб зібрати команду і організувати роботу.
Першими у Фоліо вийшли багатотомні зібрання творів світових класиків - Джека Лондона і Жюля Вірна. «Тоді ми просто не уміли готувати книги. Вибрали класичну літературу тому, що її легше було видати - тільки розрахуватися за права з перекладачами, а якихось …
39 місце Красовіцкий Олександр →
Думка видавець, видавництво, книга, література, ринок, україна, фоліо
В кращому разі є серванти, куди книжки можна поставити. Але спеціальних книжкових шаф, які випускалися раніше, немає. А це означає, що книга “вимивається” навіть з домашнього інтер’єру.
Так на що ми можемо розраховувати, якщо дитина зростає в будинку, де немає книжкової шафи або навіть книжкової полиці, і коли на телеекрані він бачить все, окрім книги? Ставши дорослим, він навряд чи піде в магазин купувати книгу.
- Та зате він зможе прочитати ту ж саму книгу в інтернеті. Чим це погано?
- Десь в 1995-му році учасники франкфуртського книжкового ярмарку випробували шок від появи електронної книги. Тоді видавці були стривожені тим, що така книга витіснить традиційну. Але цього не трапилося - з різних причин, зокрема зважаючи на психологічну неготовність читати книгу з екрану комп’ютера або з приставки e-book.
Механізми сприйняття книги і інтернет-тексту разниє, оскільки направлені вони на задоволення різних потреб мозку.
Книга призначена перш …
Книга не зникне ніколи →
Думка
Рік української книги був оголошений без якої-небудь підготовки, без залучення експертів, що говорить саме за себе. Нічого не було сплановано, а головне - не була поставлена мета, окрім казенного формулювання.
На мій погляд, коли такі речі проголошуються, то концентруються всі зусилля, енергія. Потрібно було акумулювати можливі засоби, створити за участю експертів програму вкладення цих грошей і усунути від їх розподілу Держкомтелерадіо, адже засоби потрібні в першу чергу для того, щоб запрацював книжковий бізнес.
Але як з’ясувалося, в указі президента і мові не було про якісь механізми регулювання ринку. Це було звичайний радянський захід для галочки, мов, ми шануємо книгу.
Насправді рік, проголошений Роком української книги, ознаменувався закриттям декількох книжкових магазинів в центрі Києва. Цього року перестав виходити журнал «Книжник-ревю» - єдине видання в країні, яке займалося оглядом і аналізом нової книжкової продукції (від підручників до книг молодих авторів).
Вдумайтеся, вперше за останні 8 років не проводився всеукраїнський …
Це був рік суцільних провалів →
Думка
Проте, на погляд прогресивних видавців - зараз це чи не єдиний спосіб звернути читацьку увагу на творчість письменника
Книгу тіснять електронні медіа. Про неї вже говорять жартома: «Книга - спосіб існування серіалів поза телебаченням». І справді, якщо тенденція продовжиться, українська книга приречена на вимирання. Статистика свідчить: зараз в рік випускається 0,5 вітчизняної книги на людину. У розвинених країнах ця цифра на порядок вища.
У Росії ситуація утешительней, чим в Україні, хоча книговидання там переживає не кращі часи. 60% книг, що продаються в нашій країні, віддруковано в друкарнях «північного сусіда», і лише 40% в українських.
-Ничего дивовижного в цьому немає. У книговидання Росія вкладає більше грошей. У тому числі і в просування книг, піар, - говорить Костянтин Родик, головний редактор газети «Книжник-review». - Телеверсії творів, комп’ютерні ігри до них, які створюються в Росії, - частина загальної стратегії, направленої на популяризацію книги.
На Заході …
Зрушення по промо →
Думка
На жаль, вся ця радість розвіялася, немов дим, після того, як з приходом у Вашу редакцію на посаду літературного редактора одного по-людськи украй непорядного челов’яги ми раптом перестали дізнаватися своїх статей, як і статей багатьох відомих друзів-книжників.
Принаймні з наших (і, на превеликий жаль, далеко не тільки наших) останніх публікацій у Вашому поважному виданні випливає, ніби ми (і, на превеликий жаль, далеко не тільки ми) остаточно змаразматілі, спрімітізуваліся, узялися з поважним виглядом проголошувати смішними словами прописні істіні.
Щоб не бути голослівними, закликаємо вас порівняти хоч би статтю Івана Андрусяка «Розліте філософування» на авторському сайті http://dyskurs.narod.ru з тим, що під неадекватною назвою «Трипілля в темпі маршу» залишилося від неї в «Книжникові»; статті Катерини Борісенко «Жіті духом, не жити царством» і «Людіна епохи бароко» на авторському сайті http://baroqu.narod.ru - з тим, яке відбулося з ними в «Книжникові», де друга стаття отримала чомусь ідіотичну назву «Людіна-бароко»! .
Дорогою панові Костянтіне! Ми …
Відкритий лист до головного редактора журналу Книжник-review →
Думка
А з іншого боку - хто знає?! Поганий мир - завжди краще за хорошу війну.
Можливо, від цієї любові насправді народиться цивілізоване дитя взаєморозуміння? Можливо, інтелігенція України і Росії, об’єднавшись, спільно подолають культурне зубожіння своїх народів? Можливо, обмін інтелектуальною енергією відновить кров літературної творчості з обох боків? Тому я підійшла з питаннями до одного з гостей-українофілів.
Біографічна довідка:
Ігор СИД. Поет, есеїст, перекладач. Виконавчий директор Російський-африканської ділової ради.
Ініціатор Боспорського форуму сучасної культури в Криму, керівник Кримського геопоєтічеського клубу в Москві, в рамках якого провів близько 200 літературних і культурологічних акцій, зокрема (разом з ессєїсткой і перекладачкою Ганною Бражкиной) - перший російсько-український літературний фестиваль “Південний акцент” (1999), а також презентації творчості багатьох сучасних українських письменників.
Автор перекладів російською мовою (разом з А. Бражкиной) романа Ю. Андруховича “Перверзія, віршів Р. Петросаняк, З. Жадана.
- Ігор, поясните, будь ласка, що це за звір такий - українофільство в Росії? Це …
Мефістофельськая пастка українофільства →
Публікації в журналі
